Підготовка до дослідження

Отже, що це – интерфероновый статус, тепер зрозуміло.

Щоб визначити його, використовують зразок крові, взятої з вени. Здавати кров рекомендовано не раніше, ніж через 4-6 годин після останнього прийому їжі. Якщо дослідження передбачає також визначення чутливості до інтерфероновою ліків, то проводити його слід до їх призначення. Як правило, процедуру забору крові здійснюють натщесерце, в ранковий час. Рекомендовано за півгодини до забору крові відмовитися від куріння, уникати емоційних, фізичних навантажень.

Результати оцінки у більшості лабораторій готують протягом кількох тижнів, як правило, 1-2.

Що показує интерфероновый статус? Розглянемо детальніше.

Показники норми

Визначення його має комплексний характер, тому для кожного тесту є референсні значення. Якщо імунна система функціонує нормально, то показники тестів на спонтанний і сироватковий інтерферони будуть низькими, а на альфа – і гамма-інтерферон – високими.

В будь-якому віці нормальний рівень:

• сироваткового інтерферону типу – 0-8 одиниць в мілілітрі;
• спонтанного типу – 0-2 одиниці в мілілітрі;
• ІНФ-альфа індукованого – 640-1280 одиниць в мілілітрі (у дорослих);
• ІНФ-альфа індукованого – 320-640 одиниць в мілілітрі (до 14 років);
• ІНФ-гамма індукованого – 128-256 одиниць в мілілітрі (у дорослих);
• ІНФ-гамма індукованого – 64-128 одиниць в мілілітрі (до 14 років).

Результати досліджень, проведених з метою з’ясування індивідуальної сприйнятливості, мають якісний характер. Якщо під впливом препарату продукція ІНФ-гамма зростає вдвічі, то чутливість є слабкою, втричі-вчетверо – вираженою, уп’ятеро – сильно вираженою. Однак варто брати до уваги, що показники дослідження впливають на фізіологічні фактори. На тлі сильного стресу і фізичних навантажень збільшується продукція інтерферону спонтанного типу знижується виробництво індукованих ІНФ-альфа і ІНФ-гамма.