Завдання системи управління

При управлінні лікувальним процесом однією з основних завдань стає максимально точне визначення кількісних параметрів діяльності, стабілізація спочатку сформульованих параметрів при постійно мінливому стані організму пацієнта.

При цьому автоматизовані системи призначені для управління станами організму виключно в лікувальних цілях. Вони допомагають при відновленні фізіологічних систем, в природному функціонуванні різних органів. На цьому етапі важливо підтримувати їх у стані норми.

Використовувані системи такого інтенсивного лікування діляться на два класу. До першого належать програмовані системи, а до другого – замкнуті керуючі.

Системи програмного керування потрібні для здійснення різних лікувальних впливів. Наприклад, оснащення засобами обчислювальної техніки, фізіотерапевтичної температури, пристроями для вливання лікарських препаратів, апаратами штучного кровообігу.

У замкнутих системах застосовуються більш складні медичні приладно-комп’ютерні системи. Вони виконують завдання з моніторингу стану хворого, вироблення технологій для лікувального впливу. При цьому пацієнт має реальну змогу отримувати поточну інформацію про функціонування своїх внутрішніх органів. Це дозволяє йому з допомогою певного вольового впливу домагатися певного терапевтичного ефекту у випадку з тими чи іншими патологіями.

При застосуванні загальної схеми системи лікувальних впливів використовуються наступні складові:

• джерело – апарат впливу, який безпосередньо генерує різноманітні фізичні фактори;
• основний пристрій – до нього відносяться елементи приладу, які відповідають за передачу фізичних впливів на пацієнти. Це датчики, електроди, випромінювачі, індуктори;
• блок управління вибирає режим роботи джерела впливу і регулює все, що відбувається;
• блок контролю потрібен для збору інформації про основних фізіологічних характеристиках пацієнта – тиск, дихання, температури, ЕЕГ, ЕКГ;
• нарешті, мікропроцесор або персональний комп’ютер обробляє всю цю інформацію, видаючи оцінку станом організму в цілому або окремих його систем і органів.

Ключовими чинниками, що роблять вплив на пацієнта, можуть ставати конкретні препарати, які пацієнт отримує через особливі дозатори. Їх можна додавати в крапельниці. У частині апаратів елементом зворотного зв’язку є сам пацієнт, який отримує інформацію про стан своїх внутрішніх органів, а потім за допомогою вольового зусилля намагається домогтися їх нормального і стабільного функціонування.

В якості таких сигналів можуть використовуватися тактильні, слухові повідомлення або зорові образи.