“Ніфедипін”: дозування, інструкція по застосуванню, аналоги, відгуки

Передозування

Згідно інструкції, дозування “Ніфедипіну”, що перевищує рекомендоване значення, може привести до наступних наслідків:

  • Головний біль.
  • Зниження артеріального тиску.
  • Гіперемія обличчя.
  • Зменшення частоти скорочень серця.

Лікування в такому випадку полягає у промивання кишечника, шлунка та прийом активованого вугілля. В умовах стаціонару може бути проведена терапія, спрямована на покращення показників серцево-судинної системи, а також введення антидоту, яким буде глюконат кальцію або хлорид. При сильному зниженні тиску використовується допамін.

Особливості застосування

Для того щоб уникнути ризику розвитку синдрому відміни препарат перестають пити поступово. В період лікування слід утримуватися від діяльності, що вимагає швидкості психомоторних реакцій і підвищеної концентрації уваги. Також при лікуванні “Ніфедипіном” не рекомендується вживати алкоголь.

Дуже часто від пацієнтів можна почути запитання: “При якому тиску його використовують?” “Ніфедипін” – це досить сильний засіб, який приймають тільки при високому АТ: від 150 110 мм рт. ст.

Дивіться також:  "Ципрофлоксацин": як приймати, інструкція, дозування, протипоказання

Лікарська взаємодія

При використанні даного засобу слід враховувати його взаємодію з іншими лікарськими препаратами:

  • Поєднання з нітратами посилює гіпотензивну дію і тахікардію.
  • Одночасний прийом бета-адреноблокаторів і “Ніфедипіну” можна проводити тільки в умовах лікарського контролю, оскільки це може викликати сильне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках призвести до симптомів серцевої недостатності.
  • Поєднання з Рифампіцином” послаблює дію Ніфедипіну”.
  • Артеріальний тиск збільшується при сумісному прийомі препарату з гіпотензивними засобами, діуретиками, “Ранітидином”, “Циметидином” і трициклічними антидепресантами.

Варто знати, що даний препарат знижує рівень хінідину в плазмі крові, а також підвищує рівень теофіліну та дигоксину, у зв’язку з чим слід контролювати клінічний ефект і вміст цих речовин в крові.