“Ніфедипін”: побічні дії, інструкція по застосуванню, ціни, відгуки

Особливі вказівки

Під час терапії Ніфедипіном слід утримуватися від потенційно-небезпечної діяльності, яка вимагає надмірної зосередженості та швидкості реакції.

При лікуванні даними медикаментом заборонено вживати алкогольні напої.

Взаємодія з медикаментами

При застосуванні комбінованої терапії в поєднанні з іншими гіпотензивними медикаментами, ранітидином, циметидином, антидепресантами трициклічного характеру і з діуретиками, властивості «Ніфедипіну», при зниженні артеріального тиску, посилюються.

Нітрати підвищують тахікардію та гіпотензивні властивості «Ніфедипіну».

Бета-адреноблокатори, поєднувані разом «Ніфедипіном», дають різке пониження артеріального тиску і погіршують стан при серцевій недостатності. Комбінована терапія із застосуванням перерахованих вище препаратів повинна проходити під наглядом лікаря.

«Ніфедипін» здатний зменшити вміст хінідину в крові і збільшити кількість теофіліну і дигоксину в крові. З-за цього потрібно контролювати лікування з вмістом перерахованих лікарських засобів.

Рифампіцин знижує властивості «Ніфедипіну». Стимулює метаболізм останнього. Це відбувається за рахунок впливу ферментів печінки.

Дивіться також:  "Стопгрипан Форте": інструкція із застосування, побічні дії, аналоги, відгуки

Про передозування

При тривалому вживанні «Ніфедипіну» у великих дозах можливі симптоми передозування. Вони проявляються у вигляді головного болю, зниження артеріального тиску, гіперемія шкірного покриву, гальмування функцій синусового вузла. Передозування може бути у формі аритмії та брадикардії.

Лікування негативної симптоматики проводять шляхом промивання шлунка. Прописується активоване вугілля. Проводиться симптоматичне лікування, спрямоване на нормалізацію роботи серцево-судинної системи.

Антидот «Ніфедипіну» – кальцій. Тому при симптомах передозування призначається внутрішньовенне введення 10 % кальцію хлориду або кальцію глюконату.

При сильному зниженні артеріального тиску проводиться внутрішньовенне введення добутаміну і допаміну. Якщо була порушена провідність, то призначаються ін’єкції ізопреналіну і атропіну. При погіршенні стану, при серцевій недостатності, проводиться внутрішньовенне введення строфантину.

При поганому кровообігу і в ситуаціях, що загрожують життю, застосовуються катехоламіни у високих дозах.