Прохідність сечових шляхів

Тут захворювання також представлено в класифікації двома формами:

• Обструктивна.
• Без обструкції.

У більшості випадків обструкція (непрохідність) діагностується, коли збудники інфекції мігрували в нирку по стінок сечоводу. Це веде до запалення останніх, що призводить до звуження даних стінок, зменшення просвіту сечоводу.

Відповідно, при обструктивній формі пієлонефрит розвивається швидше і важче. Хвороба може супроводжуватися більш вираженою інтоксикацією організму, так як нормальний відтік сечі утруднений. Треба сказати, що мочестаз (застій сечі) створює сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори. А отруєння організму продуктами обміну пригнічує імунітет.

Різновид запалення

В даній підкатегорії виділяється два види пієлонефриту:

• Серозний.
• Гнійний. До цього типу відноситься апостематозная форма, ниркові абсцеси і карбункули.

Що стосується статистики, то перша категорія хвороби вважається більш поширеною. Серозних пієлонефритів – 70 % від усіх випадків захворювання, гнійних – 30 %. При серозному запаленні відмічається потовщення, набряк нирки. Орган помітно напружений. В паренхімі розвиваються вогнища інфільтрації навколо судин. Важливо відзначити, що серозна форма може переходити з часом у гнійну.

Для гнійного пієлонефриту характерне апостематозное перебіг, при якому розвиваються множинні нагноєння. В інфільтратах відзначені лейкоцити, нейтрофіли, загиблі клітини. Ця патологічна маса здавлює собою ниркові канальці.

Карбункул тут – одна з різновидів апостематозного пієлонефриту. Точніше, це його природна кінцева стадія. Являє собою збільшується в розмірах гнійний вогнище. Навіть при повному одужанні пацієнта така ступінь пієлонефриту чревата негативними наслідками, адже загиблі ниркові клітини заміщаються сполучною тканиною. А це провокує в подальшому ниркову недостатність.