Сколіоз спини: симптоми, ступеня, лікування, вправи
Діагностика
Для постановки точного діагнозу пацієнту потрібно піти обстеження. На підставі отриманих результатів фахівець не тільки визначає захворювання, його ступінь та тяжкість, але і призначає лікування сколіозу спини. Для одержання позитивного результату потрібно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, проводити профілактичні заходи.
Діагностика сколіозу включає такі методики, як:
Функціональні тести. Передбачають проведення дослідження, яке допомагає виключити нервову і м’язову патології. Також дана методика допомагає оцінити розташування плечей і клубових гребенів, остистих відростків, порушення хребта. В обов’язковому порядку проводиться тест зі згинанням.
Рентгенографія. Дана методика робить оцінку ступеня сколіозу. Знімок здійснюється в положенні сидячи або стоячи. Така діагностика вважається найбільш поширеною та доступною, відрізняється високою інформативністю. Дослідження допомагає фахівцю диференціювати сколіоз ідіопатичного типу від вродженого порушення. Рентгенографія визначає кут викривлення, ротацію і торсию. Так як даний метод відрізняється підвищеним радіоактивним випромінюванням, то доцільно застосувати low dose-знімки. Вони знижують період опромінення пацієнта, але допомагають визначити кут викривлення спини.
Високою ефективністю в діагностиці даної патології має магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія. Єдиний мінус обстежень – дорожнеча.
Оцінка порушення за допомогою фотографії. Методика володіє невисокою вартістю, доступністю, відсутністю радіоактивного випромінювання. Мінус – незначна точність, але зате повністю відсутні протипоказання. Для отримання точних даних дослідження рекомендовано дотримуватися загальноприйнятих правил: фото робиться на тлі поверхні з клітинкою (10*10 см), використовується штатив, постійне бічне освітлення, картина повинна складатися з декількох фото в повний зріст і з різного боку. Дана методика дозволяє оцінити захворювання в динаміці, встановити, прогресує викривлення чи ні.
Рання діагностика (доклінічний, субклінічний і клінічний етапи патології) передбачає проведення візуального огляду, комп’ютерної оптичної томографії, ЕМГ, ОСП, визначення нейропептидів. Приділяється увага хребетного стовпа, спинного і головного мозку, м’язового корсета.
