Трансабдомінальний метод

Це класичний і найбільш широко вживаний спосіб діагностики, який проводиться зовнішньо через передню стінку очеревини. Використовується для будь-якої вікової групи, безпечний на всіх термінах вагітності.

Пацієнт оголює живіт від пупка до лобкової кістки і лягає на кушетку. Лікар-сонолог наносить на живіт пацієнта спеціальний гель, який слугує провідником між ультразвуковим датчиком та шкірою людини, забезпечуючи безперервну акустичну зв’язок.

Сучасні гелі для УЗД виключають ризик подразнення і не викликають алергічних реакцій, тому легко переносяться шкірою пацієнтів, не залишають плям на одязі.

Поки йде процедура, можна розмовляти з лікарем, наприклад, запитати, чи покаже УЗД запалення сечового міхура.

Для проходження трансабдомінального УЗД мочевик пацієнта повинен бути наповнений. Це важлива умова, при якому максимально розтягнутий орган не буде мати складок, що заважають лікаря провести об’єктивне дослідження.

Проте в ряді випадків неможливо зробити діагностику традиційним способом.

Протипоказання до проведення УЗД трансабдомінальним способом

Досвідчений фахівець не відправить пацієнта на УЗД сечового міхура, яке проводиться зовнішньо, у наступних випадках:

• Енурез (нетримання сечі).
• Наявність шкірних захворювань, що зачіпають нижню поверхню живота, наприклад, піодермія у дітей або гнійні висипання вірусного характеру у людей будь-якого віку.
• Ожиріння, що не дозволяє провести точну діагностику з-за товстого жирового шару.
• Рубцеві утворення на стінках сечового міхура, які залишаються після травм і операцій.

На цей випадок є альтернативні методи дослідження, не такі комфортні, але не менш інформативні.