Ризик витоку інформації

У будь-якому прикладі електронної історії хвороби відомості для звітів містяться не тільки в самій медкарті, але ще і в окремій базі лікувального закладу. Частина даних про візит хворого та призначення автоматично переноситься у вигляді знеособленої інформації, по якій можна легко визначити кількість зайнятих і вільних ліжок, розрахувати відсоткове співвідношення випадків захворюваності. Встановлені тригери забезпечують автоматичне заповнення полів діагнозу та оформлення виписки.

Знаючи тільки про загальні положення електронної історії хвороби, нескладно зробити висновок, наскільки вона зручна у використанні. Лікаря та будь-якого вузькопрофільного фахівця, до якого звернеться пацієнт з приводу свого захворювання, буде доступна вся історія хвороби, а не її окремі фрагменти, виписки. У будь-який момент пацієнт має право вимагати надання тієї чи іншої інформації на паперовому носії. Причому безпеку системи забезпечується навіть у тому випадку, якщо відбудеться якийсь збій в програмі: на цей випадок автоматично створюються резервні копії матеріалу. Це забезпечує захист від нелегальної змінності записів і витоку інформації.

У той же час існують і слабкі місця в електронну історію хвороби. У Наказі Ростехрегулювання від 27.12.2006 N 407-ст., ред. від 01.06.2009), яким затверджено ГОСТ Р 52636-2006, немає чіткого обмеження по числу можливих проведення експертизи до рішення суду. На сьогоднішній день в стандартних умовах може пройти кілька експертиз на підставі електронної медкарти, і якщо надавати доступ всім, хто його зажадає до рішення суду, ризик витоку конфіденційних відомостей зросте.