Класифікація гастродуоденіту

Залежно від причини він буває:

• екзогенний (первинний);
• ендогенний (вторинний) або супутній.

За гістологічними показниками ураження:

• легкого ступеня;
• помірні;
• важкі;
• з атрофією;
• з шлункової метаплазія.

По локалізації патології:

• хронічний язвенноподобний;
• хронічний гастритоподобный;
• локальний панкреатитоподобный.

За течією:

• гострий;
• хронічний.

За поширеністю:

• локалізований;
• поширений.

Від рівня кислотності:

• в нормі;
• з низькою;
• з високою.

Різновиди хвороби

В залежності від ступеня ураження слизової оболонки, зустрічаються наступні види:

• Поверхневий – гастродуоденіт без ознак, тобто відсутні глибокі пошкодження та ерозії, рівень кислотності в межах норми. Такий вид може бути початковою стадією іншої патології або, як самостійне захворювання. Стінки травних органів товщають, з’являється набряклість, слизові стають червонуватого відтінку – такі зміни відбуваються в процесі розвитку запального процесу.
• Геморагічний – на стінках слизової є кровоточиві ерозії. Постійна втрата крові веде до зниження концентрації гемоглобіну, що провокує загальну слабкість. Можлива блювота.
• Змішаний – головною причиною виникнення такого виду патології вважається хелікобактер. Клінічна картина поєднує в собі ознаки гастродуоденіту різних видів.

• Атрофічний – передраковий стан. Досить поширена форма. Через сильне ураження оболонки, що виробляє слиз, відбувається збій у синтезі соляної кислоти, що призводить до істотного зниження кислотності. Частина ділянок травної системи повністю відмирає.
• Гіпертрофічний – крім потовщення, на стінках виникають нарости і кісти, уражаються глибокі шари слизової оболонки. Ця форма вважається найбільш небезпечною, і при відсутності правильного лікування перероджується в рак.
• Катаральний – різновид гострої патології, провокатором якої є інфекція вірусної природи.
• Ерозивний – гастродуоденіт без ознак атрофії, розвивається стрімко. Стимулюючим фактором виступають будь-які стресові ситуації. При загостренні індивіда турбує печія, запор або пронос, підвищене газоутворення, відрижка. В період ремісії усі симптоми зникають. При адекватної терапії захворювання повністю виліковується.
• Рефлюкс – відбувається закид жовчі і харчового грудки назад в шлунок із-за збою в роботі сфінктера, який знаходиться на межі нижнього відділу шлунка і дванадцятипалої кишки. Такі порушення в деяких випадках провокують некроз тканин. Надалі ці ділянки перероджуються, і розвивається рак.