Загальні ознаки

Є і загальні симптоми гіпертрофії передміхурової залози:

Сухість шкіри.

Невпинна жага.

Відмова від їжі.

Занепад життєвих сил.

Нудота і блювання.

Запах ацетону з ротової порожнини.

Діагностика

Після виявлення перерахованих вище ознак слід негайно звернутися до фахівця – уролога. Для постановки діагнозу аналізуються спосіб життя і скарги пацієнта. Огляд здійснюється через пряму кишку. Пальпіруя залозу, визначають розміри і щільність.

Після цього лікар призначає ряд лабораторних досліджень доброякісної гіпертрофії передміхурової залози:

Загальні аналізи крові і сечі – виявлення запального процесу.

Біохімія крові на рівень сечовини і креатиніну в сироватці.

Ультразвукове дослідження дає інформацію про зміну розмірів органу, анатомічній будові, про кількість затрималася в сечовому міхурі сечі, про зміни нирок.

Дослідження уродинаміки – визначення швидкості сечовипускання, ступеня скорочення міхура (датчики тиску, сечовий міхур наповнюють розчином, регулюючи тиск за допомогою датчиків, встановлених в сечовий міхур і пряму кишку.

Швидкість сечовипускання обчислюють урофлоуметром.

Аналіз секрету передміхурової залози.

Аналіз мазка з сечовипускального каналу.

Спермограма для перевірки фертильності.

Введення контрастних речовин – після введення барвника роблять рентген-знімок для вивчення сечовивідних шляхів.

Біопсія – допомагає діагностувати рак передміхурової залози (у пряму кишку вводять ультратонку голку для взяття зразка тканини).