Гнійний панкреатит: діагностика та лікування

Обстеження

Необхідно диференціювати гнійну форму панкреатиту від інших гастроентерологічних патологій. З цією метою в стаціонарі проводять такі обстеження:

  • Біохімічний тест крові. Ознакою гнійного запалення в підшлунковій залозі є різке зростання концентрації амілаза і ліпази. Також збільшуються показники глюкози і знижується рівень загального білка.
  • Аналіз сечі на біохімічні показники. При панкреатиті показник діастаза значно перевищує норму.
  • УЗД. При гнійному панкреатиті підшлункова залоза збільшена, а її структура неоднорідна. У заочеревинної області відзначається скупчення рідини.
  • МРТ. Томографія показує наявність гнійно-некротичних ділянок в залозі.
  • Лапароскопію. Це найбільш достовірний спосіб діагностики патології. Процедура є інвазивної та її проводять під анестезією. В області живота роблять кілька невеликих розрізів. Через них вводять зонди і оглядають залозу з допомогою спеціального приладу. Лапароскопічне обстеження показує наявність некротичних плям і абсцесів в залозі, а також скупчення ексудату.
  • Дивіться також:  Що робити, якщо відрижка тухлими яйцями? Як позбутися народними засобами?

    Консервативна терапія

    Медикаментозне лікування гнійного панкреатиту ефективно лише на початковому етапі, коли в органі ще не відбулися серйозні деструктивні зміни. При надходженні в стаціонар пацієнту ставлять крапельниці зі спазмолітиками і знеболюючими ліками:

    • “Нтш-співай”.
    • “Баралгіном”.
    • “Папаверином”.

    При тяжкому больовому синдромі проводять новокаїнові блокади, а при зневодненні і інтоксикації – крапельно вводять препарат “Реополіглюкін”.

    Після купірування болю і поліпшення стану хворого проводять антибактеріальну терапію. Це необхідно для боротьби з інфекцією і гнійним запаленням. Призначають такі групи антибіотиків:

    • пеніциліни: “Амоксиклав”, “Сульбактам”, “Флемоксин Солютаб”;
    • макроліди: “Кларитроміцин”, “Азитроміцин”;
    • цефалоспорини: “Цефтріаксон”, “Цефаперазон”;
    • фторхінолони: “Гатифлоксацин”, “Моксифлоксацин”;
    • карбапенемы: “Эртапенем”, “Меропенем”.

    Для зниження секреції панкреатичних ферментів використовують наступні препарати:

    • “Альмагель”.
    • “Циметидин”.
    • “Ранисан”.

    Лікарі рекомендують також вживати лужні мінеральні води без газу. Це допомагає зменшити агресивний вплив ферментів на тканини залози.