Діагностика захворювань, які спричинили камені

Діагностика сечокам’яної хвороби – справа нелегка. У лікарській літературі присутні дані, що лише одна чверть від усього числа пацієнтів, які прибули в клініку з підозрою на ниркову кольку, відчуває страждання безпосередньо від неї. В інших випадках провокатор болю – інші хвороби.

Першим ділом при постановці такого діагнозу лікар опитує дитини і його батьків, досліджує його історію захворювання, міряє температуру і артеріальний тиск і виконує медичне обстеження, тобто пальпацію і перкусію (прості постукування) живота, попереку, грудної клітини. Один з ознак ниркової болю – біль в поперековій зоні і при постукуванні по нижньому краю ребер з лівого краю.

Інтенсивність болю знаходиться в залежності від періоду формування дискомфорту – якщо вона перебуває в гострій або хронічній стадії, почуття вельми значна, якщо стихає – незначне. А в разі, якщо напад закінчився, пацієнт не здатний відчувати біль зовсім. Пальпація зможе допомогти виявити, в якому місці м’язи черевної порожнини напружені, що говорить про хворобливому ході в даній ділянці. У певних варіантах навіть виходить відшукати збільшену хвору нирку.

Дослідження крові

Як правило, зазвичай при сечокам’яної хвороби в крові не простежується висока кількість лейкоцитів (їх присутність свідчить про відбуваються в організмі гострих запальних процесах). Проте фахівець буде звертати увагу навіть на найдрібніші зміни складу крові, щоб визначити наявність або відсутність захворювання у малюка.