Як проводиться діагностика

Діагностичні заходи для дітей і дорослих однакові:

• При зборі анамнезу лікар з’ясовує причини, що сприяють розвитку патології.
• Фізикальні дані малоінформативні. Пальпацією вдається розпізнати уретерогидронефроз лише на пізніх стадіях.
• Рентгеноконтрастне дослідження відіграє основну роль при діагностиці. Метод дозволяє визначити розміри нирки, судити про видільної функції нирки. На уретерограмме добре видно зони перегинів, стриктур, додаткові судини.
• УЗД нирок дозволяє оцінити розміри органу, стан мисок, чашечок, сечоводів, наявності додаткових тканин.
• Ультразвукове сканування сечового міхура виявляє зміни мисково-мочеточного сегмента.
• Лабораторні аналізи проводять не тільки при діагностиці, але й під час лікування уретерогидронефроза. У дітей сечу досліджують методом Каковского – Аддиса , з допомогою якого визначають кількість формених елементів урини. Біохімія крові показує перевищення рівня сечовини, зміни рівня натрію і калію.

Диференціальна діагностика

Обов’язково проводять диференціальну діагностику уретерогидронефроза нирки від патологій органів черевної порожнини та інших захворювань. Найбільш ефективними методами диференціювання вважаються оглядова рентгенографія і пневмопиелография. Гідронефроз має багато спільного з наступними захворюваннями:

• Нефролітіаз.
• Нефроптоз.
• Пухлина нирки.
• Полікістоз.
• Солітарна кіста нирки.