Передозування даним лікарським засобом
При розвитку інтоксикації у пацієнта відзначається сплутаність свідомості, головний біль, диспепсичні прояви.
Терапія інтоксикації «Кларбактом» передбачає негайне промивання шлунка та симптоматичну терапію. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз суттєво рівень кларитроміцину в сироватці не знижують.
Взаємодія медикаментозного препарату з іншими ліками
Одночасне застосування таблеток «Кларбакт» з медикаментами, що піддаються метаболізму в печінці в присутності ізоферментів цитохрому Р450 (алкалоїдів ріжків, ловастатину, дигоксину, фенітоїну, рифабутину, дизопіраміду, циклоспорину, триазоламома, мидазоламама, карбамазепіну, теофіліну, непрямих антикоагулянтів), призводить до збільшення їх концентрації в крові.
При паралельному застосуванні з терфенадином, астемізолом, пімозидом, цизапридом значно збільшується їх концентрація, внаслідок чого відбувається подовження інтервалу QT, виникнення тріпотіння шлуночків, мерехтіння шлуночків, шлуночкової пароксизмальної тахікардії, фібриляції шлуночків. Подібна комбінація медикаментів вважається забороненою.
При комбінуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (симвастатином, ловастатином) спостерігається розвиток гострих форм некрозу м’язів скелета.
Паралельне застосування дигоксину провокує збільшення його концентрації. Уникнути розвитку дигіталісної інтоксикації дозволяє постійний контроль за вмістом дигоксину в кров’яний сироватці.
Одночасне використання «Кларбакта» з триазоламом призводить до зниження його кліренсу, в результаті чого не виключено збільшення його фармакологічного впливу у вигляді сонливості, сплутаності свідомості.
У комбінації з алкалоїдами ріжків «Кларбакт» провокує гостру эрготаминовую інтоксикацію, що проявляється порушеннями чутливості, важким периферичним вазоспазмом.
При одночасному прийомі з зинавудином зменшується його стаціонарна концентрація в кров’яній плазмі. Тому між прийомами препарату слід витримувати чотиригодинний інтервал.
Комбінування з ритонавіром призводить до збільшення концентрації кларитроміцину.
