Шляхи передачі

Джерелом інфекції у разі лептоспірозу є домашні та дикі тварини, які вже перенесли хворобу або знаходяться в стадії активного розвитку. В цей період вони заражають грунт і воду сечею, екскрементами. Основними носіями інфекції в природі виступають дрібні гризуни. Однак і інші тварини можуть передавати лептоспіроз: ВРХ (велика рогата худоба), щури, їжаки, морські свинки, коні, собаки, полівки.

Збудник інфекції проникає в організм людини, як правило, з їжею або водою. В першу чергу він виявляється на шкірі і слизових, а потім осідає в лімфовузлах, де починає активно розмножуватися. Потім лептоспіроз поширюється на інші органи, накопичуючись переважно в нирках і печінці. Життєдіяльність патогенної флори призводить до некротичних і дегенеративних змін тканин, розвитку ДВЗ-синдрому і геморагічним висипанням.

Існує декілька шляхів передачі лептоспірозу:

Високу ймовірність захворювання піддаються люди, які працюють на фермах, м’ясокомбінатах та заболочених територіях. Також в групу ризику входять ветеринари, працівники притулків для тварин та комунальних служб.

Для лептоспірозу характерна сезонність. Захворюваність більше поширена в літньо-осінній період. Після перенесеної інфекції у людини формується до неї стійкий імунітет.