Хірургічне лікування

Якщо діагностовано защемлення грижі, операція неминуча. Проводиться так звана герніопластика, тобто грижосічення. Сьогодні її роблять як класичним способом, так і лапароскопічно. При цьому дітям роблять аутопластику, тобто використовуються власні тканини маленького пацієнта, а дорослим – аллопластику, тобто штучні матеріали, звані також сітками.

Неважливо, яка саме діагностована грижа по МКБ-10, грижосічення, зване також натяжна методикою, може застосовуватися в будь-якому з цих випадків.

При цій операції стінки грижового каналу зміцнюються власними тканинами і сітками. Це далеко не новий метод, застосовується він досить давно і успішно. Але навіть і за таких блискучих результатів ймовірність рецидиву патології становить 10-15 %.

Якщо ж буде проведена повторна операція, то ризик рецидиву зростає до 50 %. Це не дивно, адже навіть укріплений канал – все одно слабка тканина, оскільки після операції на ній вже сформувалися рубці.

Щоб уникнути цього, використовуються різні методи накладання швів – не тільки “край в край”, але і внахлест, щоб зміцнити проблемну ділянку. Але це хороший результат дає тільки в тому випадку, якщо випинання саме по собі має невеликі розміри. При великих грижах навіть такі вдосконалені техніки можуть призводити до рецидивів. Зрозуміло, що чим менше досвіду у хірурга, тим вище ймовірність ускладнень і повторів.

При заживання великий грижі можуть виникати й інші проблеми. Наприклад, проблема призводить до небезпечного підвищення черевного тиску саме з-за того, що живіт припадає зашивати, черевна стінка скорочується, органи всередині утрамбовували щільніше, ніж раніше. З післяопераційних ускладнень слід виділити також проблеми із серцевою функцією і диханням.

Відновний період після операції становить не менше тижня, а то й більше. І ще півроку після цього доведеться носити бандаж. На кілька місяців необхідно буде знизити фізичні навантаження.