Що доступно лікарям?

Виділяють інструментальну та лабораторну діагностику при захворюваннях серцево-судинної системи. До першої категорії належить електрокардіограма. Скорочено дослідження називають ЕКГ. Такий захід – базове та первинне при підозрі на захворювання серця або судинне ураження. Хворого з описаними вище симптомами відразу направляють на електрокардіограму. Дослідження покладено навіть у разі, коли специфічних явищ немає, але профілактичне обстеження дозволяє запідозрити хворобу серця. Іноді захід призначають, якщо хворий звернувся до лікарів через незв’язаної з серцем хвороби, але лікар вважає, що вона могла вплинути на роботу життєво важливого органу.

ЕКГ дає лікарям детальне уявлення про частоту серцевих скорочень і регулярності таких актів. На підставі результатів визначають аритмію, виявляють, наскільки багато крові надходить в серцевий м’яз, чи достатньо цих обсягів для забезпечення її нормальної працездатності.

Моніторинг

Деякий час тому вчений Холтер запропонував методику дослідження, незабаром зарекомендувала себе однією з найбільш ефективних і дають точне уявлення про стан пацієнта. Це інструментальна діагностика серцево-судинних захворювань, що вимагає тривалого контролю активності серцевого м’яза. Захід триває не менше доби. Іноді хворому призначають триденну безперервну перевірку. Такий спосіб дозволяє максимально глибоко проаналізувати стан людини. Якщо має місце ішемічна хвороба, фіксують всі її епізоди. При аритмії спостереження дозволяє уточнити нюанси перебігу.

Дослідження за технологією Холтера передбачає накладення електродів на грудну клітку потребує. Вони закріплені на спеціальному невеликому апарату, який хворий весь період дослідження носить на поясі. Агрегат кріплять невеликим ременем. Іноді закріплюють на плечі. Цей метод діагностики захворювань серцево-судинної системи дає точне уявлення про всі зміни протягом досліджуваного часового проміжку. Якими б не були протікають процеси в серцевому м’язі, агрегат зафіксує все, що відбувається. Всю тривалість процедури хворого зобов’язують вести щоденник дій. У ньому фіксують, що відбувається. Завдання лікаря – порівняти результати, видані апаратурою, і щоденник хворого. На їх підставі оцінюють серцеву активність і здатність чинити опір навантаженням.