Щеплення від вітряної віспи дитині: чи потрібно робити і як переноситься?

Показання до проведення

Робити щеплення від вітряної віспи рекомендовано всім (і дорослим і дітям), хто не переніс це інфекційне захворювання. Особливо важливо захиститися від вірусу при плануванні вагітності, працівникам дитячих садків і шкіл.

Деякі батьки цікавляться, чи варто ставити щеплення від вітряної віспи дитині, яка вже перехворів. Педіатри стверджують, що в цьому немає необхідності, оскільки захворювання залишає у дитини довічний імунітет і в масі разі не розвивається повторно.

В якому віці проводиться?

Отже, коли роблять щеплення проти вітряної віспи дітям? Фахівці рекомендують вакцинувати дітей від вітрянки у віці 2 років. ВООЗ радить робити дану щеплення у віці 1 року, одночасно з щепленням проти краснухи, паротиту і кору.

Скільки часу діє щеплення?

Науковими дослідженнями виявлено, що в більшості випадків вакцина від вітряної віспи формує в дитячому віці стійкий імунітет до кінця життя. Однак за кордоном таке щеплення повторюють один раз на 10-12 років для більш стійкою захисту від збудника інфекції.

Дивіться також:  Обсяг циркулюючої крові: поняття, від чого залежить кількість

Протипоказання

Щеплення від вітряної віспи не проводять в наступних випадках:

  • Якщо дитина захворіла на ГРВІ або кишковою інфекцією (після таких захворювань необхідний медотвод на період 3-4 тижні).
  • Малюкові проводиться хіміотерапія.
  • Дитині проводилося переливання крові (до моменту вакцинації має пройти 3 місяці).
  • У малюка загострилася хронічна патологія (вакцинація дозволена тільки в період стійкої ремісії).
  • Дитина переніс менінгіт або йому вводилися імуноглобуліни (в подібних випадках щеплення робиться мінімум через 6 місяців).
  • У малюка спостерігається алергія на компоненти лікарського препарату.
  • У дитини діагностовано лейкопенія важкої форми.
  • Питання вакцинації при патологіях печінки, серця, нирок, кровотворних органів, а також при алергічних реакціях або інших патологічних станах після введених раніше вакцин має вирішуватися з лікарем індивідуально для кожної дитини.