Оригінальний текст
Потрібно враховувати, що більша частина давньогрецьких лікарів жила, не бідуючи. Вони збирали дуже великі гонорари зі своїх пацієнтів. Праця медиків у древньому суспільстві особливо цінувався високо, адже це була закрита каста, секрети лікування в якій ретельно охоронялися. І просто про них не могли знати обивателі. У той же час лікарі не цуралися благодійності.
Відомо, що Гіппократ видавав свої «Повчання». В них він радив учням застосовувати різний підхід до оплати від пацієнтів. Він закликав до заперечення нелюдського поводження, радив часом лікувати безкоштовно, добру пам’ять оцінюючи вище слави.
Коментарі щодо цього настанови розходяться. Адже, з одного боку, це може бути свідченням рад робити собі рекламу на благодійних акціях. А з іншого, може розглядатися як згадка про важливість медичної допомоги для людей і спряженості даної професії з етичною стороною і гуманністю.
Є і окремі рядки, що стосуються невдячності пацієнтів. Гіппократ радить не піклуватися про оплату до лікування. Кращим рішенням він визнавав звернення уваги на славу лікаря. Він радив швидше висловлювати закиди вже спасенний, ніж говорити про оплату тим, хто через хворобу перебуває в небезпеці.
Примітно, що збереглися відомості про те, що в початковій версії лікарської присяги античних часів містився заклик спасати не просто «здоров’я моїх пацієнтів», а «не всіх, але лише здатних заплатити за своє одужання…».
Відомо, що в практиці безпосередньо Гіппократа були випадки порушення клятви. Так, у 380 році до нашої ери лікар приступив до порятунку хворого Акрахерсита. Він отруївся отрутою. Доктор, надавши першу допомогу, став просити оплату. Коли йому відмовили, він запропонував дати пацієнту отруту, щоб не мучився. І рідні погодилися. У результаті те, що не зумів зробити початковий отрута, доделало засіб Гіппократа.
Вважається, що вже набагато пізніше з’явився образ якогось лікаря-благодійника, який і приміряли на античного цілителя. У результаті сформувалися принципи моралі, які найменше враховували інтереси безпосередньо спеціаліста. На сьогоднішній день саме цим ідеалом і керується суспільство при взаємодії з докторами. Суспільна мораль залишається досить суворою щодо працівників медичної сфери. З античних часів з цінних фахівців, чия праця високо цінувався, вони встигли трансформуватися в людей, від яких чекають і вимагають низькооплачуваного, часом безоплатного праці на благо суспільства, приводячи спотворену клятву Гіппократа як докору.
