Діагностика

У разі підозри на розвиток синдрому призначається ультразвукове дослідження паренхіми нирок. Процедура дозволяє визначити розміри мозкового і кіркового шару органу, виявити його збільшення в обсягах.

Хворого направляють на здачу аналізу сечі. Діагности досліджують зразок тілесної рідини на предмет високої концентрації еритроцитів і лейкоцитів, наявність в осаді мертвих клітин тканин ниркового епітелію. Лікарі реєструють добове виділення білка разом з сечею.

Додатково виконується біохімічний аналіз крові. Методика дає можливість виявити підвищення концентрації в структурі зразка калію, натрію, азотистих сполук.

Особливості лікування

Якщо в ході діагностики виявлені передумови до розвитку шокового стану органу, хворому призначають внутрішньовенні ін’єкції препарату «Мантинол». Використання неконцентрованого розчину забезпечує поліпшення кровотоку в ниркових тканинах. Підсумком терапії стає підвищення клубочкової фільтрації сечі. Ліки володіє властивостями діуретиків. Іншими словами, засіб активізує виведення з організму води і солей. Виконання терапії представленим способом стає ефективним на ранніх етапах розвитку синдрому. Коли відзначається стадія олігурії, ін’єкції «Мантинола» практично не дають ніякого результату.

Обов’язковою умовою при лікуванні шокової нирки виступає госпіталізація людини в реанімаційне відділення медичного закладу. У разі гострої інтоксикації скупченнями отруйних речовин в тканинах тіла хворому призначають прийом антидотів. Паралельно лікарі проводять заходи, спрямовані на зняття артеріальної гіпотонії. Роботу серцевого м’яза, функції якої пригнічується внаслідок концентрації в складі крові калію, відновлюють шляхом ін’єкцій препаратів з вмістом кофеїну і кордіаміну.

Якщо шоковий стан нирок викликана травмами, призначається переливання крові. Використовуються потужні знеболюючі медикаменти «Промедол», «Кетонал», «Фентаніл». У ситуаціях, коли спостерігається критична концентрація калію в крові, лікарі вводять у вену розчин хлориду кальцію.