Сутність і специфіка

Спеціалізовані клітини-рецептори мають високу виборчої сприйнятливістю до різних подразників. Поряд з основними видами: больовий, м’язово-суглобової, температурної, внутрішніх органів, варто тактильна чутливість. Фізіологія людини дозволяє отримувати дані, що надходять від сенсорних рецепторів, які знаходяться на шкірному покриві, м’язах, суглобах, у внутрішньому вусі. Отримувати інформацію про зовнішній світ і формувати уявлення про положення тіла в просторі, про поверхнях і текстури. Головною і невід’ємною складовою частиною міжособистісного спілкування є тактильна чутливість. Саме вона відіграє важливу роль у фізичній близькості.

В англійській мові є аналогічне поняття – tactile sensitivity. Воно виступає способом пізнання навколишнього світу. Вченими доведено, що дотик – одне з перших почуттів, яке зароджується у ембріона. Розвиток тактильної чутливості грає першорядну роль в життєдіяльності немовлят, так як у дітей з відхиленнями в показниках дотику спостерігаються проблеми з виживанням навіть при здатності чути й бачити.

Тактильні рецептори

Саме поняття “рецептор” має на увазі під собою апарат нервової системи, здатний сприймати дії подразників. Тактильна чутливість здійснюється двома системами рецепторів:

• інкапсульовані нервові закінчення (тільцями Мейсснера, Фатера-Пачіно, диски Меркеля);
• нервові сплетення навколо волосяних фолікулів.

Це чутливі точки, розподілені по тілу з різним ступенем щільності. Середні показники – 25 точок на 1 квадратний сантиметр. На різних ділянках тіла ступінь щільності відрізняється, відповідно, чим більше щільність, тим вища гострота чутливості. Найбільшою ступенем гостроти відчуттів має поверхня язика, ще яскраво виражена чутливість кінчиків пальців.