Про клятву Гіппократа

А з чого все почалося? Читачам, напевно, цікаво прочитати, що собою являє клятва Гіппократа російською мовою:

Клянуся Аполлоном лікарем, Асклепієм, Гигией і Панакеей і всіма богами і богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно моїм силам і моєму розумінню, таку присягу і письмове зобов’язання: вважати який навчив мене лікарському мистецтву нарівні з моїми батьками, ділитися з ним своїми достатками і в разі потреби допомагати йому в його потребах; його нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору; настанови, усні уроки і все інше в навчанні повідомляти своїм синам, синам свого вчителя і учням, пов’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, але нікому іншому.

Я направлю режим хворих до їхньої вигоди згідно з моїми силами і моїм розумінням, утримуючись від заподіяння всякої шкоди і несправедливості. Я не дам нікому просимого у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму; точно так само я не вручу ніякій жінці абортивного песарію. Чисто і непорочно буду я проводити своє життя і своє мистецтво. Я ні в якому разі не буду робити розтину у страждаючих кам’яною хворобою, надавши це людям, які займаються цією справою.

В який би дім я не увійшов, я увійду туди для користі хворого, будучи далекий від усього навмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами. Щоб при лікуванні, а також і без лікування я не побачив або не почув відносно життя людського з того, що не слід коли-небудь розголошувати, я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею. Мені, непорушно виконує клятву, нехай буде дано счастие в житті і в мистецтві і слава у всіх людей на вічні часи; преступающему ж і дає помилкову клятву та буде зворотне цьому.