Четвертий принцип: справедливість

Даний принцип медичної етики, мабуть, викликає гарячі суперечки. Він може бути сформульований наступним чином: кожен може розраховувати на отримання того, що йому належить. Охорона здоров’я може бути розрахована як на окрему людину, так і на їх групу, виділену на тій чи іншій підставі. Для малозабезпечених громадян передбачається соціальну допомогу. Це відповідає справедливості. Якщо підтримку надають всім групам населення, то порушується даний принцип. До речі, його відміну від розглянутих раніше полягає в тому, що оцінки, рішення і дії лікарів стосуються не конкретної людини, а різних людей або навіть цілі соціальні групи. Принцип справедливості має не абсолютною, а відносною силою.

Розглянемо приклад. Виникла ситуація з пересадкою донорського органу. При цьому є пацієнт, який займає більш далеке місце в листі очікування, але у нього критична ситуація. В такому випадку можна поступитися зобов’язаннями, які випливають з принципу справедливості й керуватися постулатом «не нашкодь». Адже головне завдання – це охорона здоров’я та життя людей! Хоча від дотримання черги можна відмовитися і під впливом принципу справедливості, в такому випадку звертаються до критерію потреби і виходять з її поточної гостроти. При дотриманні цього принципу необхідно враховувати існуючі взаємовідносини, які формують соціальну мережу між лікарями, медсестрами, соціальними працівниками, адміністраторами та пацієнтами. Адже при цьому порушуються індивідуальні, групові та державні інтереси, які переплітаються з питаннями охорони здоров’я.