Больовий синдром

Проведення внутрішньокісткового доступу, особливо в великогомілкову кістку, як правило, – болюча процедура. Сама кістка не має больових рецепторів, тому пункція у більшості випадків болюча тільки при проколі шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Однак при введенні рідини реагують внутрішньокісткові рецептори і пацієнт, перебуваючи у свідомості, може відчувати досить сильний біль. При відсутності алергічного анамнезу рекомендовано введення 2-процентного розчину лідокаїну перед інфузійною терапією.

Ускладнення

Ускладнення після проведення внутрішньокісткового доступу найчастіше відбуваються з-за неправильної техніки його виконання: може статися така ситуація, як кровотеча. Воно може призвести до розвитку компартмент-синдрому, що є причиною збільшення внутрифасциального тиску, що надалі здатне викликати зниження кровообігу в тканинах.

Також є високий ризик розвитку остеомієліту (запалення кісткової тканини). Він в рази підвищується при постановці системи більш ніж на добу. Наступним, більш рідкісним, але не менш небезпечним, є пошкодження сусідніх структур. Наприклад, при проведенні доступу до груднини можливий варіант розвитку пневмотораксу, ушкодження великих судин з подальшим розвитком внутрішньої кровотечі.

Дана система є досить зручною і легкою для проведення, в якійсь мірі навіть легше постановки внутрішньовенного доступу. Багато лікарів не визнають даний метод з-за ризику розвитку ускладнень. Але, як кажуть, переможців не судять, адже остеомієліт – це більш гуманно, ніж прирікати пацієнта на смерть.