Фруктоза

Познайомимося ближче і з цим елементом сахарози, навколо якого розгортається чимало суперечок. Молекула фруктози дуже схожа зовні з молекулою глюкози. Але та невелика різниця, що є між ними, робить їх несхожими елементами.

Фруктоза не розпізнається жодної із систем організму, які реагують на глюкозу. Зокрема, цей цукор не викликає вироблення необхідних “гормонів ситості”. Фруктозу залишає без уваги і підшлункова залоза, що виробляє інсулін.

Наш організм не вміє накопичувати фруктозу у вигляді ланцюжків, як це відбувається з глюкозою. Немає і якихось незалежних способів розщеплення даного елемента. Щоб застосувати фруктозу за призначенням, організму доводиться ферментними перетвореннями ввести її в біохімічні глюкозні шляху. Наприклад, в гліколіз. Подібні процеси відбуваються в печінці, але з цікавим нюансом.

Фруктоза тут не звертається в глюкозу. Вона входить у процеси гліколізу приблизно на середині шляху. Коли молекули глюкози вже розділені на дві складові. Звичайно, в кінцевому рахунку, і фруктоза і глюкоза будуть розщеплені і перетворені вже в універсальну енергію організму. Однак фруктоза перескакує одразу в головний регуляторний етап гліколізу, пропустивши її початкові стадії.

А для цього процесу характерна негативна зворотний зв’язок. Що це означає? Якщо отриманої з глюкози доступної енергії стало занадто багато, такий зв’язок блокує її кількість. З фруктозою ж цього зробити не виходить в силу вже описаного пропуску.

Іншими словами, якщо глюкози занадто багато, наш організм здатний зупинити її розщеплення. З фруктозою це зробити неможливо. Якщо глюкози багато, вона залишається в печінці у формі глікогену. Якщо фруктози багато, вона вся буде перероблена.

Посилене вживання фруктози небезпечне для людини неконтрольованим набором маси, ожирінням. Крім того, як ми вже помітили, у відповідь на велике надходження фруктози не виробляються гормони ситості, чого відчуття голоду не йде.